Бухгалтерський облік

Фінансова звітність: визначення економічної сутності та загальна характеристика її елементів.

СКЛАДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено у статтях 11 – 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та у П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів та зміни у власному капіталі підприємства, яка необхідна для прийняття рішень щодо:

·   придбання, продажу та володіння цінними паперами;

·   участі в капіталі підприємства;

·   оцінки якості управління;

·   оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

·   забезпеченості зобов’язань підприємства;

·   визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

·   регулювання діяльності підприємства;

·   інших рішень.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” на основі даних бухгалтерського обліку всі підприємства повинні складати фінансову звітність. До складу фінансової звітності підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включаються такі звіти:

1. Баланс;

2. Звіт про фінансові результати;

3. Звіт про рух грошових коштів;

4. Звіт про власний капітал;

5. Примітки до фінансової звітності.

періодом для подання річної звітності є календарний рік.

За календарний рік фінансова звітність готується підприємствами у повному складі. Крім того, щоквартально всі підприємства та організації готують проміжну фінансову звітність у складі Балансу та Звіту про фінансові результати. Баланс складається станом на кінець останнього дня кварталу (року), а Звіт про фінансові результати – наростаючим підсумком з початку звітного року.

Для новоствореного підприємства перший звітний період може бути менший ніж 12 місяців, але не більше 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

 Складання Балансу

Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 “Баланс”.

 Загальні вимоги до складання звіту

Згідно з П(С)БО 2 метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня звітного періоду (П(С)БО 1, п. 12). Баланс подається у складі річної та квартальної звітності. Крім того, підприємства складають Баланс на кінець місяця.

У Балансі підприємства відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства за умови відповідності всім критеріям визнання (П(С)БО 2, п. 4, 10 – 13). Якщо об’єкт бухгалтерського обліку не відповідає принаймні одному із критеріїв визнання, то він не відображається у Балансі.

Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Актив відображається у Балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

Витрати на придбання та створення активу, які, відповідно до критеріїв визнання активу, не можуть бути відображені у Балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у Звіті про фінансові результати. Наприклад, якщо підприємство не впевнене у можливості отримання економічної вигоди від використання активу, то йому слід, склавши відповідний первинний документ, списати цей актив з балансу і відобразити його у складі витрат поточного періоду у Звіті про фінансові результати.

У випадку, коли підприємство не може достовірно оцінити актив, але вважає дану інформацію суттєвою, воно розкриває інформацію щодо нього в Примітках до річної фінансової звітності.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов’язання відображається у Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Власний капітал відображається у Балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни.

Згортання статей активів та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Наприклад, неприпустимим є згортання дебіторської та кредиторської заборгованостей за продукцію, товари, роботи, послуги; дебіторської заборгованості та зобов’язань за різними видами податків, що обліковуються на рахунку 641.

Можливість згортання статей активів та зобов’язань передбачена тільки у пунктах 16 та 17 П(С)БО 17 “Податок на прибуток”:

·   дебіторська заборгованість та зобов’язання з поточного податку на прибуток згортаються, якщо погашення зобов’язання відбудеться заліком цієї заборгованості.

У консолідованому Балансі дебіторська заборгованість та зобов’язання з поточного податку на прибуток відображаються розгорнуто;

·   відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання згортаються, якщо сплата податку на прибуток контролюється одним і тим самим податковим органом.

У консолідованому Балансі відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання відображаються розгорнуто.

Згортання відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов’язань полягає у визначенні різниці між сумою визнаних відстрочених податкових активів (рахунок 17) і сумою визнаних відстрочених податкових зобов’язань (рахунок 54).

Всі статті Балансу розташовані за принципом зростання ліквідності. Активи поділені на оборотні та необоротні, а зобов’язання – на довгострокові та поточні. Основою розподілу активів та зобов’язань є відношення до операційного циклу і строк реалізації (споживання) для активів чи строк погашення для зобов’язань.

Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом дванадцяти місяців з дати балансу або протягом операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців.

Необоротні активи – всі активи, що не є оборотними.

Поточні зобов’язання – зобов’язання, які повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу, або протягом операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців.

Довгострокові зобов’язання – всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями.

Для забезпечення співставності в Балансі підприємства наводиться відповідна інформація на кінець попереднього року. При заповненні статей Балансу підприємствам слід звернути увагу на забезпечення відповідності показників вступного сальдо (графа 3) даним на кінець звітного періоду (графа 4). Тобто, якщо на підприємстві станом на 1 січня звітного року відбулися організаційно-структурні зміни, то їх слід врахувати. Прикладом таких змін можуть бути: вибуття, приєднання частин, структурних підрозділів, філій підприємства. Також слід враховувати коригування показників звітності щодо подій після дати балансу. 

Порядок складання звіту

Баланс складається виходячи з залишків на рахунках 1 – 6 класів Плану рахунків. Однією з особливостей Плану рахунків є його тісний взаємозв’язок з формами фінансової звітності.

Таким чином, коректне використання Плану рахунків спрощує процес складання фінансової звітності.

Дані на початок року переносяться у графу 3 Балансу з попереднього річного звіту з урахуванням коригувань вступного сальдо нерозподіленого прибутку, які відображаються у Відомості 7.2 “Аналітичні дані рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) за __ рік” та у бухгалтерській довідці до неї.

Статті Балансу повинні бути узгодженими та дорівнювати залишкам на синтетичних та аналітичних рахунках в Головній книзі на кінець звітного періоду.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Статті Балансу згруповані в розділи – три в Активі балансу та п'ять в пасиві Балансу.

Особливістю Балансу є рівність підсумкових сум Активу і Пасиву

Для заповнення даних на кінець звітного періоду підприємство може складати оборотно-сальдовий баланс.

В першому розділі Активу Балансу відображається вартість необоротних активів: нематеріальних активів, основних засобів, капітальних інвестицій, довгострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості.

В другому розділі Активу Балансу відображається вартість оборотних активів. Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом 12 місяців з дати балансу, або протягом операційного циклу. До них відносяться: запаси, векселі одержані, поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги та інші операції, поточні фінансові інвестиції та грошові кошти.

В третьому розділі Активу відображається вартість витрат майбутніх періодів – витрати, які мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до подальших звітних періодів.

В першому розділі Пасиву відображається інформація про власний капітал підприємства: статутний, пайовий, додатковий капітал, нерозподілений прибуток тощо.

В другому розділі Пасиву відображається вартість сформованих резервів на забезпечення майбутніх витрат і платежів, а саме: на виплату відпусток,додаткових пенсій, гарантійних зобов'язань, а також отримані цільові фінансування.

В третьому розділі Пасиву наводяться дані про довгострокові зобов'язання, які не будуть погашені протягом операційного циклу, або протягом дванадцяти місяців з дати балансу. До них належать: довгострокові позики банків, заборгованість за виданими довгостроковими векселями, за випущеними облігаціями, тощо.

В четвертому розділі Пасиву відображається інформація про зобов'язання ,які будуть погашені в ході звичайного операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Це короткострокові кредити банків та позики, короткострокові векселі видані, кредиторська заборгованість з постачальниками, та іншими розрахунками.

В п'ятому розділі Пасиву відображаються доходи майбутніх періодів – доходи, які отримані протягом звітного періоду або в попередніх періодах, але будуть визнані в наступних звітних періодах.

Коли підприємство має сформовані залишки на рахунках з урахуванням усіх необхідних коригувань на кінець періоду для заповнення Балансу, необхідно встановити зв’язок між окремими статтями Балансу та рахунками.

Розкриття інформації у Примітках

Оцінка та подальше розкриття окремих статей балансу в Примітках до фінансової звітності здійснюється згідно з відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. У Примітках до Балансу розкривається інформація, яка не наведена безпосередньо у Балансі, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами), а також інша суттєва інформація, що дозволяє провести додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Складання Звіту про фінансові результати

 Зміст, форма та структура Звіту про фінансові результати

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов‘язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов‘язань.

Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

Збиток – перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Важливість Звіту про фінансові результати зумовлена тим, що він:

·   надає інформацію про активність та результативність діяльності підприємства за певний проміжок часу;

·   є основою, на підставі якої будуються прогнози майбутньої діяльності підприємства.

Загальні критерії визнання статей у фінансових звітах – імовірність збільшення або зменшення економічних вигод, пов’язаних з цією статтею, та імовірність достовірного визначення оцінки статті – встановлені П(С)БО 1. П(С)БО.Доходи і витрати включаються до складу звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності. Тому доходи та витрати визначаються тоді, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Крім того,втрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Цей звіт складається наростаючим підсумком з початку звітного року та подається у складі річної та квартальної звітності.

Розділ І Звіту про фінансові результати “Фінансові результати” надає інформацію про доходи і витрати з точки зору власника підприємства і :

·   розглядає прибуток як джерело виплат власникам (нарахування і сплата дивідендів тощо), створення резервного капіталу або збільшення статутного капіталу;

·   всі витрати, пов'язані з отриманням доходу звітного періоду, включаючи і податок на прибуток, вважає витратами підприємства.

·   Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

·   Основна діяльність – операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

·   Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

·   Надзвичайна подія – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Інформація, наведена в цьому розділі, надає змогу користувачам оцінити величину отриманого чистого прибутку (збитку), що підлягає розподілу між акціонерами у вигляді дивідендів. Крім того, дані цього розділу використовуються для розрахунку різних коефіцієнтів з метою здійснення аналізу господарської діяльності підприємства.

У розділі І інформація про доходи (витрати) та прибутки (збитки) наводиться у розрізі різних видів діяльності підприємства, що надає змогу користувачам фінансової звітності здійснювати оцінку як результатів основної діяльності підприємства, так і результатів іншої діяльності, що не відбувається на постійній основі.

Важливість відокремлення операцій, що відносяться до надзвичайних подій, полягає в тому, що завдяки такій класифікації досягається можливість прогнозувати майбутні доходи та витрати без урахування впливу надзвичайних статей, тобто нетипових для даного підприємства операцій.

Розділ ІI цього Звіту “Елементи операційних витрат”надає змогу провести необхідний аналіз структури витрат на виробництво, управління, збут, та інших операційних витрат за економічними елементами та використовується для складання Звіту про рух грошових коштів (під час коригування суми нерозподіленого прибутку на не грошові статті, зокрема на суму амортизації). Згідно з п. 38 П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” у цьому розділі наводяться відповідні елементи операційних витрат, які зазнало підприємство у процесі своєї діяльності протягом звітного періоду, за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої і спожитої підприємством.

Розділ ІII Звіту “Розрахунок показників прибутковості акцій” стосується лише акціонерних товариств , прості або потенційно прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, у тому числі таких товариств, які знаходяться в процесі випуску зазначених акцій.

Закриті акціонерні товариства можуть також заповнювати цей розділ. У цьому випадку вони повинні здійснювати розрахунки показників із застосуванням П(С)БО 24 “Прибуток на акцію”.

У повному обсязі показники прибутковості акцій розкриваються у річній звітності:

·   заповнюються всі п’ять показників третього розділу:

·   середньорічна кількість простих акцій;

·   скоригована середньорічна кількість простих акцій;

·   чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію;

·   скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію;

·   дивіденди на одну просту акцію;

·   у Примітках до фінансової звітності наводяться відповідні пояснення.

 Порядок складання звіту

Розділ I “Фінансові результати” складається виходячи з даних за рахунками класу 7 та 9 Плану рахунків. Взаємозв’язок між статтями цих розділів Звіту про фінансові результати та рахунками Плану рахунків.

Правильність заповнення Звіту про фінансові результати перевіряється шляхом звірки рядків 220 (225) із сальдо за рахунком 79 “Фінансові результати” (у разі, якщо рахунки класів 7 та 9 закриваються щомісячно) або з розрахунковою сумою, що є різницею між сукупним кредитовим сальдо рахунків класу 7 та сукупним дебетовим сальдо рахунків класу 9.

Розділ II. “Елементи операційних витрат” Звіту про фінансові результати складається з використанням інформації:

·   накопиченої на рахунках класу 8, або

·   шляхом аналізу кредитових оборотів рахунків запасів, зносу необоротних активів, забезпечень, кредиторської боргованості тощо.

Розкриття інформації в Примітках до Звіту про фінансові результати

У Примітках до Звіту про фінансові результати наводиться додаткова інформація, необхідна для кращого розуміння результатів діяльності підприємства:

1) облікова політика щодо визнання доходу, включаючи спосіб визначення ступеня завершеності робіт, послуг, дохід від виконання і надання яких визнається за ступенем завершеності;

2) види доходів та витрат за кожною групою (форма №5 “Примітки до річної фінансової звітності”, розділ V “Доходи і витрати”);

3) види доходів та витрат за групами, які не вказані у формі №5, але ця інформація є суттєвою для розуміння звітності користувачами;

4) сума доходу за бартерними контрактами в розподілі за групами доходів відповідно до підпункту 25.2 П(С)БО 15;

5) частка доходу за бартерними контрактами з пов’язаними сторонами;

6) склад і суму витрат, відображених у статтях “Інші операційні витрати” та “Інші витрати” Звіту про фінансові результати;

7) склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною подією;

8) склад і суму витрат, які не включені до статей витрат Звіту про фінансові результати, а відображені безпосередньо у складі власного капіталу (крім вилучення капіталу та розподілу між власниками).

Хоча прибутку на акцію присвячений розділ ІІІ Звіту про фінансові результати, існує необхідність розкриття додаткової інформації про цей показник у Примітках.

Така інформація повинна містити:

·   чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію, визначений у результаті перерахунку;

·   скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію, визначений у результаті перерахунку;

·   узгодження сум, використаних як чисельники при обчисленні чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію, та скоригованого чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію, з сумами чистого прибутку (збитку) за певний період;

·   вплив розбавляючих потенційних простих акцій на середньорічну кількість простих акцій в обігу;

·   операції з простими та потенційними простими акціями, які були здійснені після дати балансу.

 Складання звіту про рух грошових коштів

Мета складання звіту про рух грошових коштів

Зміст і форма звіту про рух грошових коштів, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” “Звіт про рух грошових коштів” відноситься до форм річної фінансової звітності.

Баланс та Звіт про фінансові результати надають користувачам інформацію щодо ресурсів, якими володіє підприємство, та джерел цих ресурсів на певну дату, а також інформацію щодо результативності діяльності підприємства протягом певного часу.

Звіт про рух грошових коштів надає додаткову інформацію для користувачів фінансової звітності щодо змін, що стались у балансі підприємства, а також відносно того, наскільки суттєвими є статті доходів та витрат, що були отримані та сплачені грошовими коштами.

Крім того, Звіт про рух грошових коштів, у поєднанні з іншими фінансовими звітами, надає змогу:

1. Оцінити здатність підприємства генерувати майбутні позитивні грошові потоки.

2. Зробити висновки щодо спроможності підприємства погашати свої зобов’язання та сплачувати дивіденди.

3. Пояснити причину існування різниці між прибутком у Звіті про фінансові результати та грошовими надходженнями і платежами.

4. Оцінити грошові та негрошові операції підприємства, що відносяться до інвестиційної та фінансової діяльності.

Отже, основною метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період (далі – грошові кошти).

Інформація про зміни в грошових коштах – це інформація про джерела надходжень грошових коштів протягом звітного періоду та напрями їх використання.

Всім підприємствам необхідно мати в наявності грошові кошти для оплати рахунків за послуги, виплати заробітної плати працівникам, придбання матеріальних цінностей тощо. Грошові кошти на рахунку в банку та в касі підприємства – це найбільш ліквідний актив підприємства. З іншої сторони, такі грошові кошти є найменш прибутковими для підприємства, оскільки не беруть участі в процесі генерування доходів. Тому надлишок грошових коштів підприємства намагаються розміщувати в короткострокові фінансові вкладення, які приносять додаткові доходи у вигляді відсотків та, в той же час, можуть бути легко переведені у грошові кошти. Такі фінансові вкладання називаються еквівалентами грошових коштів.

Грошові кошти – готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Внутрішні зміни у складі грошових коштів відбуваються на підприємстві як наслідок управління грошовими коштами і не є частиною операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Операції, в результаті яких грошові кошти стають еквівалентами грошових коштів відносяться до змін у складі грошових коштів, які не включаються до Звіту про рух грошових коштів.

Структура звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до його складання

У Звіті про рух грошових коштів підприємства розгорнуто наводять суми надходжень та видатків, що виникли протягом звітного періоду в результаті:

·   операційної,

·   інвестиційної та

·   фінансової діяльності.

Така класифікація надає користувачам змогу оцінювати вплив цих видів діяльності на фінансовий стан підприємства і суму грошових коштів та їх еквівалентів.

Операційна діяльність підприємства

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою.

Сума руху грошових коштів у результаті операційної діяльності є ключовим показником, який використовується для оцінки здатності підприємства генерувати грошові потоки, достатні для погашення позик, підтримки операційної потужності підприємства, виплати дивідендів та здійснення нових інвестицій без залучення зовнішніх джерел фінансування.

Слід зазначити, що одна і та ж операція може відображатися по-різному в обліку та звітності підприємств, залежно від того, що є основною діяльністю підприємства.

Приклади:

·   дохід від реалізації цінних паперів для інвестиційної компанії є доходом від основної діяльності, а для інших підприємств – це складова інвестиційної діяльності;

·   дохід від реалізації комп’ютера підприємством, що надає послуги, є доходом, отриманим від інвестиційної діяльності, а для фірми, яка спеціалізується на торгівлі комп’ютерною технікою – операційною діяльністю.

Загальні вимоги до складання звіту

1. Не включаються до Звіту про рух грошових коштів:

·   внутрішні зміни у складі грошових коштів;

·   негрошові операції.

Негрошові операції – операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів. Наприклад:

·   отримання активів на умовах фінансової оренди;

·   бартерні операції;

·   придбання активів шляхом емісії акцій;

·   переведення зобов’язань у власний капітал;

·   придбання активів або здійснення витрат безпосередньо з позичкового рахунку без надходження суми кредиту на рахунок підприємства;

·   обмін власних акцій на акції іншого підприємства;

·   обмін власних акцій на облігації власної емісії;

·   виплата дивідендів акціями тощо.

2. Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності. Наприклад, якщо сума грошових коштів, що була зарахована на поточний рахунок підприємства, складається із суми погашення основного боргу та відсотків, то погашення основного боргу класифікується як фінансова діяльність, а відсотків – як операційна.

 Методи та порядок складання Звіту про рух грошових коштів

Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для складання Звіту про рух грошових коштів можуть застосовуватись такі методи:

1) прямий метод – за яким розкриваються основні види валових надходжень грошових коштів чи валових виплат грошових коштів із розкриттям конкретних джерел та напрямів використання;

2) непрямий метод – за яким чистий прибуток (збиток) коригується відповідно до впливу:

·   операцій негрошового характеру;

·   будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх надходжень грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;

·   будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх виплат грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;

·   статей доходу або витрат, пов’язаних із рухом грошових коштів від інвестиційної чи фінансової діяльності.

У П(С)БО 4 застосовується непрямий метод складання Звіту про рух грошових коштів щодо операційної діяльності іпрямий метод щодо інвестиційної і фінансової діяльності.

Згідно з непрямим методом Звіт про рух грошових коштів починається з показника чистого прибутку, який наведено у Звіті про фінансові результати. Наступним кроком є коригування цього показника (шляхом додавання чи вирахування) на величину доходів та витрат, які є наслідком негрошових операцій. Наприклад, витрати на нарахування амортизації необоротних активів необхідно додати до чистого прибутку, оскільки це є витрати негрошового походження, які зменшили величину чистого прибутку.

У Звіті про рух грошових коштів, який складається за непрямим методом, основна увага зосереджується на розрахункузмін оборотних активів та поточних зобов’язань для визначення грошових потоків від операційної діяльності. Це є відповідальним етапом складання Звіту про рух грошових коштів, оскільки до такого розрахунку не включаються зміни, що відбулися у результаті негрошових операцій та операцій, пов’язаних з фінансовою та інвестиційною діяльністю.

Величина прибутку підприємства, обрахована за методом нарахування, розглядається як найкращий показник, що вимірює результативність діяльності підприємства. Однак такий показник не надає інформації щодо грошових потоків, що є результатом діяльності підприємства.

Розкриття інформації про рух грошових коштів

 У Примітках до фінансової звітності наводиться (розкривається) інформація про:

а) склад грошових коштів;

б) склад статей “Інші надходження”, “Інші платежі” та інших статей, які об’єднують декілька видів грошових потоків;

в) негрошові операції інвестиційної та фінансової діяльності;

г) наявність значного сальдо грошових коштів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для використання групою, до якої належить підприємство.

У випадку придбання або продажу майнових комплексів протягом звітного періоду наводиться (розкривається) інформація про:

а) загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу;

б) частину загальної вартості майнового комплексу, яка, відповідно, була сплачена або отримана у формі грошових коштів;

в) суму грошових коштів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані;

г) суму активів (крім грошових коштів) і зобов’язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей. 

Звіт про власній капітал

Зміст та форма Звіту про власний капітал, а також загальні вимоги до розкриття інформації щодо змін у власному капіталі підприємства визначаються П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”. Однак при складанні цього звіту необхідно враховувати вимоги інших П(С)БО, а саме:

·   П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” та П(С)БО 2 “Баланс”, в яких наводиться визначення більшості елементів капіталу;

·   П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” щодо визначення сум коригувань нерозподіленого прибутку;

·   П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” щодо складання Звіту про власний капітал підприємства, яке обліковує інвестиції у дочірні, асоційовані або спільні підприємства за методом участі в капіталі.

Примітки до фінансової звітності

Призначення і склад Приміток

Складовою частиною річної фінансової звітності є Примітки. Обов’язковість подання Приміток у складі річної фінансової звітності визначається Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а порядок їх складання – окремими П(С)БО та наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2000 р. №302 “Про Примітки до річної фінансової звітності”.

Примітки до фінансової звітності – це сукупність показників та пояснень, яка забезпечує обгрунтованість та деталізацію статей фінансових звітів, а такожінша інформація, розкриття якої передбачено іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” примітки до фінансових звітів – сукупність показників і пояснень, що забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

·   облікову політику підприємства;

·   інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами);

·   інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Розкриття – надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності.

Суттєва інформація – інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та керівництвом підприємства.

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

·   принципів оцінки статей звітності;

·   методів обліку щодо окремих статей звітності.