Виробниче навчання

Облік витрат для здобувачів освіти гр. №33 

Повторення матеріалу.

                                                                Облік витрат

1. Елементи витрат і статті калькуляції

 Метою обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції є повне і достовірне визначення фактичних витрат, які пов’язані із виробництвом, а також обчислення собівартості конкретних видів продукції. Для здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових та інших ресурсів, витрати необхідно згрупувати за певними ознаками.

За економічним змістом витрати групуються за економічними елементами і статтями калькуляції.

Елемент витрат — сукупність економічно однорідних витрат.

Нормативним документом, який забезпечує групування витрат за економічними елементами, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

Згідно із П(С)БО №16 “Витрати”, витрати операцiйної дiяльностi групуються за такими економiчними елементами:

- матерiальнi затрати;

- витрати на оплату працi;

- вiдрахування на соцiальнi заходи;

- амортизацiя;

 - iншi операцiйнi витрати.

 Групування витрат за елементами не в повній мірі забезпечує інформацією про витрати для прийняття певних управлінських рішень. З цією метою класифікацію витрат за елементами доповнюють класифікацією витрат за статтями калькуляції, що дозволяє більш детально проаналізувати собівартість продукції, робіт, послуг і виявити резерви щодо її зниження. Визначення переліку і складу статей калькуляції собівартості продукції, робіт і послуг підприємства відноситься до компетенції його керівництва і повинно бути врегульоване наказом про облікову політику.

 З урахуванням вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” підприємства можуть використовувати нижче наведені калькуляційні статті у розрізі елементів витрат.

До складу елемента “Матерiальнi затрати” включається вартiсть витрачених у виробництвi (крiм продукту власного виробництва):

 - сировини й основних матерiалiв;

- купiвельних напiвфабрикатiв та комплектуючих виробiв;

- палива й енергiї;

- будiвельних матерiалiв;

 - запасних частин;

- тари й тарних матерiалiв;

- допомiжних та iнших матерiалiв.

До складу елемента “Витрати на оплату працi” включаються:

 – заробiтна плата за окладами й тарифами;

– премiї та заохочення;

 – матерiальна допомога;

– компенсацiйнi виплати;

– оплата вiдпусток та iншого невiдпрацьованого часу;

 – iншi витрати на оплату працi.

До складу елемента “Вiдрахування на соцiальнi заходи” включаються:

– вiдрахування на пенсiйне забезпечення;

– вiдрахування на соцiальне страхування;

– страховi внески на випадок безробiття;

– вiдрахування на iндивiдуальне страхування персоналу пiдприємства;

–        вiдрахування на iншi соцiальнi заходи.

До складу елемента “Амортизацiя” включається сума нарахованої амортизацiї  

основних засобiв, нематерiальних активiв та iнших необоротних матерiальних активiв.

До складу елемента “Iншi операцiйнi витрати” включаються витрати операцiйної дiяльностi, якi не увiйшли до складу попередніх елементiв, зокрема витрати на вiдрядження, на послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

2. Відображення витрат у системі бухгалтерських рахунків

 Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено, що облік витрат операційної діяльності може здійснюватися як із використанням 8 класу плану рахунків “Витрати за елементами”, так і без нього.

За умови обліку витрат без застосування 8 класу плану рахунків витрати, які здійснюються на підприємстві, можуть відразу із рахунків, на яких відображаються такі витрати (13, 20, 22, 25, 37, 39, 63, 65, 66), списуватися на витратні рахунки (23, 91, 92, 93, 94) із по- дальшим списанням витрат із рахунків 9 класу “Витрати діяльності” на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Поряд із зазначеним для обліку витрат операційної діяльності за економічними елементами, а також узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного періоду використовують рахунки 8 класу “Витрати за елементами”.

Витрати відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена в момент вибуття активу або збільшення зобов’язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

На рахунках цього класу ведеться облік витрат операційної діяльності за такими елементами витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати.

Суб’єкти малого підприємництва, а також інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, для обліку витрат можуть використовувати тільки рахунки класу 8 із списанням до дебету рахунку 23 “Виробництво” щомісячно сум в частині прямих і виробничих накладних витрат (загальновиробничих витрат) та до дебету рахунку 79 “Фінансові результати” в кінці року або щомісяця сум в частині адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.

Інші підприємства рахунки цього класу можуть використовувати для узагальнення інформації про витрати за елементами з щомісячним списанням сальдо рахунків у кореспонденції з рахунком 23 “Виробництво” і рахунками класу 9 “Витрати діяльності”.

Рахунок 80 “Матеріальні витрати”

Рахунок 80 “Матеріальні витрати” призначено для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період.

За дебетом рахунку 80 “Матеріальні витрати” відображаються суми визнаних матеріальних витрат, за кредитом — списання на рахунок 23 “Виробництво” прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9  матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 80 “Матеріальні витрати” має такі субрахунки:

 801 “Витрати сировини й матеріалів”;

 802 “Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів”;

 803 “Витрати палива й енергії”;

 804 “Витрати тари й тарних матеріалів”;

805 “Витрати будівельних матеріалів”;

806 “Витрати запасних частин”;

807 “Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення”;

808 “Витрати товарів”;

            809 “Інші матеріальні витрати”.

На субрахунку 801 “Витрати сировини й матеріалів” узагальнюється інформація про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 802 “Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів” узагальнюється інформація про витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів в опе- раційній діяльності підприємства.

На субрахунку 803 “Витрати палива й енергії” узагальнюється інформація про витрати придбаних палива й енергії всіх видів, які використані на технологічні та інші операційні цілі, в тому числі на вироблення з палива тепло-та електроенергії, що спожиті в операційній діяльності.

На субрахунку 804 “Витрати тари й тарних матеріалів” узагальнюється інформація про витрати тари й тарних матеріалів, що використані в операційній діяльності.

На субрахунку 805 “Витрати будівельних матеріалів” узагальнюється інформація про витрати будівельних матеріалів, які ви- користані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяль- ності підприємства.

На субрахунку 806 “Витрати запасних частин” узагальнюється інформація про витрати запасних частин, які використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних та швидкозношуваних предметів підприємства.

На субрахунку 807 “Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення” узагальнюється інформація про витрати матеріалів сільськогосподарського призначення, які використані в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 808 “Витрати товарів” ведеться облік витрат товарів, використаних для виробничо-господарських потреб, тобто без продажу іншим особам.

На субрахунку 809 “Інші матеріальні витрати” відображається вартість виконаних для підприємства робіт і послуг вироб- ничого та невиробничого характеру (здійснення окремих операцій з виробництва продукції, обробки сировини й матеріалів; проведення іспитів з випробування сировини й матеріалів, які використовуються у виробництві; транспортні послуги, які є складовою технологічного процесу виробництва, тощо).

Рахунок 81 “Витрати на оплату праці”

Рахунок 81 “Витрати на оплату праці” призначено для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період.

За дебетом рахунку 81 “Витрати на оплату праці” відображається сума визнаних витрат на оплату праці, за кредитом — списання на рахунок 23 “Виробництво” витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат до- поміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 — витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

 Рахунок 81 “Витрати на оплату праці” має такі субрахунки:

811 “Виплати за окладами й тарифами”;

812 “Премії та заохочення”;

813 “Kомпенсаційні виплати”;

814 “Оплата відпусток”;

815 “Оплата іншого невідпрацьованого часу”;

816 “Інші витрати на оплату праці”.

На субрахунку 811 “Виплати за окладами й тарифами” узагальнюється інформація про витрати на виплату основної заробітної плати персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.

На субрахунку 812 “Премії та заохочення” узагальнюється інформація про витрати на виплату додаткової заробітної плати (премії, заохочення тощо) персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.

На субрахунку 813 “Kомпенсаційні виплати” узагальнюється інформація про витрати на гарантійні та компенсаційні ви- плати персоналу, пов’язані з індексацією заробітної плати тощо, в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

На субрахунку 814 “Оплата відпусток” узагальнюється інформація про витрати на оплату щорічних відпусток персоналу підприємства або щомісячні відрахування на створення забезпечення майбутніх виплат відпусток.

На субрахунку 815 “Оплата іншого невідпрацьованого часу” узагальнюється інформація про витрати на виплати персоналу підприємства за невідпрацьований час, що передбачені законодавством.

На субрахунку 816 “Інші витрати на оплату праці” узагальнюється інформація про інші витрати на оплату праці, які визнають- ся елементами витрат на оплату праці.

Рахунок 82 “Відрахування на соціальні заходи”

Рахунок 82 “Відрахування на соціальні заходи” призначено для узагальнення інформації про витрати та відрахування на  соціальні заходи. За дебетом рахунку 82 “Відрахування на соціальні заходи” відображається належна сума відрахувань на соціальні заходи, за кредитом — списання на рахунок 23 “Виробництво” суми відраху- вань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 — суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на раху-нок 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 82 “Відрахування на соціальні заходи” має такі субрахунки:

 821 “Відрахування на пенсійне забезпечення”;

822 “Відрахування на соціальне страхування”;

823 “Страхування на випадок безробіття”;

824 “Відрахування на індивідуальне страхування”.

На субрахунку 821 “Відрахування на пенсійне забезпечення” ведеться облік відрахувань на обов’язкове державне пенсійне страхування.

На субрахунку 822 “Відрахування на соціальне страхування” ведеться облік відрахувань на обов’язкове соціальне страхування.

На субрахунку 823 “Страхування на випадок безробіття” ведеться облік відрахувань на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

На субрахунку 824 “Відрахування на індивідуальне страхування” ведеться облік відрахувань на індивідуальне страхування працівників за рахунок підприємства.

Рахунок 83 “Амортизація”

 Рахунок 83 “Амортизація” призначено для узагальнення ін- формації про суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів. За дебетом рахунку 83 “Амортизація” відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, за кредитом — списання на рахунок 23 “Виробництво” суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, по- слуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки кла- су 9 — суми амортизаційних відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 83 “Амортизація” має такі субрахунки:

831 “Амортизація основних засобів”;

832 “Амортизація інших необоротних матеріальних ак-тивів”;

833 “Амортизація нематеріальних активів”.

 На субрахунку 831 “Амортизація основних засобів” узагальнюється інформація про нарахування амортизації основних засобів.

На субрахунку 832 “Амортизація інших необоротних матеріальних активів” узагальнюється інформація про нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів.

 На субрахунку 833 “Амортизація нематеріальних активів” узагальнюється інформація про нарахування амортизації нематеріальних активів.

Рахунок 84 “Інші операційні витрати”

Рахунок 84 “Інші операційні витрати” призначено для обліку операційних витрат, що не відображаються на інших рахунках класу 8. Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг. Зокрема, до інших операційних витрат включається вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів (обов’язкових платежів), крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, сума фінансових санкцій тощо.

Страхові організації можуть обліковувати на цьому рахунку витрати на перестрахування та виплату страхових сум та страхових відшкодувань.

За дебетом рахунку 84 “Інші операційні витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом — списання на рахунок 23 “Виробництво” витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 — виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на раху- нок 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

 Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:    

·   виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду;

·   нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

·   наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються (таблиця 12.2):

·   прямі матеріальні витрати;

·   прямі витрати на оплату праці;

·   інші прямі витрати;

·   змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Собівартість готової продукції (робіт, послуг) визначається за вирахуванням з витрат на її виробництво справедливої вартості побічної продукції, що відпускається на сторону, та вартості можливого використання побічної продукції, якщо вона використовується на підприємстві.

Облік витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

Для накопичення інформації про витрати, що входять до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) Планом рахунків передбачено застосування рахунків:

23 “Виробництво”, який призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг);

91 “Загальновиробничі витрати”, який призначено для обліку виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування.

Рахунок 23 “Виробництво” ведеться в розрізі видів виробництв, статей витрат і видів або груп продукції, що виробляється, або в розрізі підрозділів підприємства та центрів витрат і відповідальності.

За дебетом рахунку 23 “Виробництво” відображаються:

прямі матеріальні витрати:

Дебет 23 “Виробництво”

Кредит 20 “Виробничі запаси”

Кредит 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”

прямі витрати на оплату праці:

Дебет 23 “Виробництво”

Кредит 66 “Розрахунки з оплати праці”

інші прямі витрати:

Дебет 23 “Виробництво”

Кредит 65 “Розрахунки за страхуванням”

Кредит 13 “Знос необоротних активів”

Кредит 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

списані за відповідним розподілом загальновиробничі витрати:

Дебет 23 “Виробництво”

Кредит 91 “Загальновиробничі витрати”

розподілені на основне виробництво витрати допоміжних виробництв:

Дебет 23 “Виробництво”

Кредит 23 “Виробництво”, аналітичний рахунок “Допоміжне виробництво”

втрати від браку продукції (робіт, послуг):

Дебет 23 “Виробництво”

Кредит 24 “Брак у виробництві”. 

Облік загальновиробничих витрат

Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” ведеться за місцями виникнення, центрами і видами витрат.

За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Змінні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Згідно з п. 16 П(С)БО 16 “Витрати” підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.

Розподіл постійних та змінних загальновиробничих витрат на продукцію, роботи, послуги, що виробляються підприємством, здійснюється по-різному:

·   змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду;

·   постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу занормальної потужності.

Нормальна потужність-це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва).

Приклади баз розподілу:

·   години праці;

·   заробітна плата;

·   обсяг діяльності;

·   прямі витрати;

·   інше.

Підприємствам слід обирати ту базу розподілу, яка найбільш точно відображає зв’язок між загальновиробничими витратами та обсягом готової продукції. На початку звітного року підприємством має бути визначена облікова політика щодо визначення виробничої собівартості продукції, робіт, послуг, в якій має бути зазначений обраний підприємством підхід щодо розподілу загальновиробничих витрат.

Застосування бази розподілу при нормальній потужності означає, що постійні загальновиробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції в повному обсязі тільки у випадку, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність.

Якщо фактичний обсяг виробництва нижчий від очікуваного середнього рівня, то до складу виробничої собівартості продукції включається лише частина постійних загальновиробничих витрат. Решта витрат, які називаються нерозподіленими, визнаються витратами звітного періоду, в якому вони виникли, і включаються до собівартості реалізованої продукції.

Облік руху та реалізації готової продукції

     Для обліку наявності та руху готової продукції Планом рахунків передбачено застосування рахунку 26 “Готова продукція”. За дебетом цього рахунку відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю.

На тих підприємствах, де є незавершене виробництво, для визначення виробничої собівартості готової продукції сума витрат на їх виробництво коригується з урахуванням зміни залишків незавершеного виробництва. На величину збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва зменшується (збільшується) сума витрат на виробництво готової продукції. Одержана величина дорівнює виробничій собівартості готової продукції:

СВП = НВ (п) + ВВ – НВ(к),

де СВП     –      собівартість виробленої продукції;

НВ(п)          –      незавершене виробництво на початок періоду;

НВ(к)          –      незавершене виробництво на кінець періоду;

ВВ          –      витрати на виробництво продукції за період.

До незавершеного виробництва належить продукція, що не пройшла всіх стадій обробки, передбачених технологічним процесом, а також витрати на виконання незакінчених робіт (послуг), які ще не визнано доходом на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги.

З метою визначення кількості і фактичної наявності незакінчених переробкою напівфабрикатів і продукції проводиться інвентаризація незавершеного виробництва.

Величина витрат, що відносяться до незавершеного виробництва, визначається на основі даних про зміни залишків незавершеного виробництва для кожного виду продукції в натуральному виразі, умовних виробах (у разі великої номенклатури) деталей і вузлів, що входять до складу виробу або у відсотках готовності виробів, з тривалим циклом виготовлення.

Залишки незавершеного виробництва можуть оцінюватись за собівартістю сировини та матеріалів, що знаходяться в процесі виробництва, наприклад, на підприємствах з безперервним технологічним процесом. Кількість сировини, матеріалів та напівфабрикатів визначається шляхом проведення замірів та лабораторних аналізів і зазначається в перерахунку на вміст у них корисної речовини.

Для обліку наявності та руху готової продукції Планом рахунків передбачено застосування рахунку 26 “Готова продукція”. За дебетом цього рахунку відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю.

На тих підприємствах, де є незавершене виробництво, для визначення виробничої собівартості готової продукції сума витрат на їх виробництво коригується з урахуванням зміни залишків незавершеного виробництва. На величину збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва зменшується (збільшується) сума витрат на виробництво готової продукції. Одержана величина дорівнює виробничій собівартості готової продукції:

СВП = НВ (п) + ВВ – НВ(к),

де СВП     –      собівартість виробленої продукції;

НВ(п)          –      незавершене виробництво на початок періоду;

НВ(к)          –      незавершене виробництво на кінець періоду;

ВВ          –      витрати на виробництво продукції за період.

До незавершеного виробництва належить продукція, що не пройшла всіх стадій обробки, передбачених технологічним процесом, а також витрати на виконання незакінчених робіт (послуг), які ще не визнано доходом на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги.

З метою визначення кількості і фактичної наявності незакінчених переробкою напівфабрикатів і продукції проводиться інвентаризація незавершеного виробництва.

Величина витрат, що відносяться до незавершеного виробництва, визначається на основі даних про зміни залишків незавершеного виробництва для кожного виду продукції в натуральному виразі, умовних виробах (у разі великої номенклатури) деталей і вузлів, що входять до складу виробу або у відсотках готовності виробів, з тривалим циклом виготовлення.

Залишки незавершеного виробництва можуть оцінюватись за собівартістю сировини та матеріалів, що знаходяться в процесі виробництва, наприклад, на підприємствах з безперервним технологічним процесом. Кількість сировини, матеріалів та напівфабрикатів визначається шляхом проведення замірів та лабораторних аналізів і зазначається в перерахунку на вміст у них корисної речовини.

Надходження готової продукції з виробництва на склад за фактичною виробничою собівартістю відображається таким записом:

Дебет 26 “Готова продукція”

Кредит 23 “Виробництво”.

Для визначення собівартості готової продукції, що була реалізована за період, собівартість готової продукції, що була вироблена за цей період, збільшується (зменшується) на суму зміни залишків готової продукції на кінець та на початок періоду.

Для визначення собівартості продукції, що була реалізована протягом місяця, застосовується така формула:

СРП = ГП(п) + СВП – ГП(к),

де ГП(п)     – залишки готової продукції на початок періоду;

СРП      – собівартість реалізованої продукції;

ГП(к)     – залишки готової продукції на кінець періоду.

Виробнича собівартість реалізованої готової продукції відображається таким записом:

Дебет 901 “Готова продукція”

Кредит 26 “Готова продукція”.

В аналітичному (складському) обліку підприємства можуть вести облік наявності та руху готової продукції за обліковими цінами, оскільки фактична виробнича собівартість на підприємстві визначається в кінці звітного періоду, а потреба у відображенні її руху існує протягом місяця.

При використані облікових цін необхідно розраховувати відхилення фактичної виробничої собівартості від вартості готової продукції за обліковими цінами при списанні готової продукції з рахунку 26 “Готова продукція”.

Сума відхилень, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 “Готова продукція” та дебетом рахунків, за якими відображено вибуття готової продукції.

Облік адміністративних витрат

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, які спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

·   загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

·   витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

·   витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

·   винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

·   витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

·   амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

·   витрати на врегулювання спорів у судових органах;

·   податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

·   плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

·   інші витрати загальногосподарського призначення.

Облік витрат на збут

Витрати на збут включають такі витрати, що пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

·   витрати матеріалів для пакування готової продукції на складах готової продукції;

·   витрати на ремонт тари;

·   оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

·   витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

·   витрати на передпродажну підготовку товарів;

·   витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

·   витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

·   витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

·   витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

·   інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати, пов’язані з організацією збуту товарів, за винятком адміністративних, інших операційних та фінансових витрат (п.19 П(С)БО 16 “Витрати”).

Облік інших операційних доходів та витрат

Для обліку інших операційних доходів та витрат використовуються такі рахунки:

Рахунок 71 “Інший операційний дохід”;

Рахунок 94 “Інші витрати операційної діяльності”.

На цих рахунках узагальнюється інформація про доходи та витрати від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та витрат, що відображаються на рахунках 90 “Собівартість реалізації”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93“Витрати на збут”.

До складу інших операційних доходів відносяться:

·   дохід від реалізації іноземної валюти;

·   дохід від реалізації виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів;

·   дохід від операційної оренди, якщо така діяльність не є метою створення підприємства;

·   дохід від операційної курсової різниці, що виникає за активами та зобов’язаннями, пов’язаними з операційною діяльністю підприємства;

·   одержані штрафи, пені, неустойки за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду про їх стягнення, а також суми відшкодування зазнаних збитків;

·   відшкодування раніше списаних активів;

·   дохід від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу;

·   одержані гранти та субсидії;

·   доходи від операцій з тарою, від інвентаризації тощо.

До інших операційних витрат включаються:

·   витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи;

·   собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

·   собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

·   сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

·   втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

·   втрати від знецінення запасів;

·   нестачі й втрати від псування цінностей;

·   визнані штрафи, пеня, неустойка;

·   витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

·   інші витрати операційної діяльності.